«Людське життя збожеволіла на півдорозі, і старість наша є хворобою, яку потрібно лікувати, як будь-яку іншу». Головні відкриття унікального російського біолога Іллі Мечникова були зроблені в кінці XIX століття, але вони надали настільки великий вплив на розвиток імунології, мікробіології, а також ембріології ХХ століття, що можна без зайвої скромності сказати: в своїх геніальних працях Мечников випередив час. Народився Ілля Ілліч Мечников в 1845 році в Україні, недалеко від Харкова. На території України майбутнє світило науки здобув освіту і почав працювати. Протягом тривалого часу його наукова і викладацька діяльність нерозривно пов'язана зі знаменитим Новоросійським університетом в Одесі. Цьому місту він віддав 15 років свого життя і безперервної праці. З 1887 Мечников жив і плідно працював у Парижі, в Пастерівському інституті. Однак і там він не забував про Україну: приїжджав читати свої унікальні лекції. Будучи геніальним лікарем і науковим діячем, Мечников збагатив медицину багатьма відкриттями. Їм було відкрито явище фагоцитозу. Його скрупульозні зоологічні і ембріологічні експерименти стали міцною основою фагоцитарної теорії імунітету - вчення про можливість організму ліквідувати патогенні мікроорганізми за допомогою фагоцитарних клітин. Без відкриттів Мечникова не відбулося б відкриття антибіотиків. Він брав активну участь у створенні вакцин проти черевного тифу, сказу, холери та чуми, які врятували мільйони життів людей і поклали початок кінця несприятливої ​​епідеміологічної обстановці. Вчений цілком, не шкодуючи свого життя, віддавався науці: перевіряє на собі дію вакцини проти тифу, що мало не призвело 36 - ти річного вченого до фатальних наслідків. А для перевірки своїх наукових гіпотез, Мечников особисто прищеплює собі в рази ослаблені мікроби холери. У 1903 році свою працю «Етюди про природу людини» Мечников присвячує вмінню «жити правильно» і правильному харчуванню, вказуючи на безумовну необхідність вживання кисломолочних продуктів. Саме його світле ім'я пов'язують з комерційним способом виробництва кефіру. А в 1907 році світ побачив його роботу «Етюди оптимізму», які дозволяють боязко сподіватися, що люди зможуть жити до 120 років і більше, однак за умови правильного способу життя. Таким чином, Мечников також є засновником науки про довголіття людей - геронтології. Внесок Мечникова в медицину був високо оцінений людством і в 1908 роки він, спільно з Паулем Ерліхом, був удостоєний Нобелівської премії з фізіології і медицині. Помер Мечников у Парижі в 1916 році.